Битва під Оршею

Перемога розуму над чисельністю.

Московсько-литовська війна, що почалася 1512 року, поставила під загрозу Смоленщину та білоруські землі Великого князівства Литовського. Після падіння Смоленська влітку 1514-го під командуванням великого гетьмана Костянтина Острозького зібрали військо, у якому діяли литовсько-руські ополчення, наймані піхотинці, польська кіннота й артилерія.

Біля Орші шлях союзникам перекривала московська армія, що контролювала зручні переправи через Дніпро. Острозький створив у противника враження, ніби готується до переговорів, а тим часом наказав навести міст. Уночі основні сили перейшли на лівий берег і отримали можливість розгорнутися для бою.

Військо вишикували у дві лінії: попереду стояла кіннота, позаду — піхота з ручною вогнепальною зброєю та гармати. Московські воєводи, впевнені у чисельній перевазі, атакували фланги. Частини Острозького прийняли удар і почали відходити в напрямку заболоченої річки Кропивенки.

Відступ був пасткою. Коли московська кіннота розтягнула бойовий порядок і підійшла до підготовлених позицій, пролунав сигнал гетьмана. Аркебузири й артилерія відкрили вогонь, а ті, кого щойно переслідували, розвернулися для контратаки. Затиснуте між вогнем, болотами й кіннотою військо втратило керованість.

Перемога під Оршею не повернула Смоленськ, проте зупинила подальший наступ і стала однією з найяскравіших демонстрацій тактичного мистецтва свого часу. Пам’ять про неї збереглася в українській, білоруській, литовській і польській традиціях, а ім’я князя Острозького закріпилося серед найвизначніших полководців Східної Європи.